7 січня 2018 року набув чинності Закон України № 2229-VIII "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Закон містить визначення "домашнє насильство" як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Новелами Закону є спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, до яких належать:
1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника. Виноситься такий припис Національною поліцією за заявою жертви домашнього насильства або за власною ініціативою в ситуації, коли є безпосередня загроза життю чи здоров'ю постраждалих осіб, строком до 10 діб.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
- зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
- заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
- заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
2) обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Припис направлений також на захист постраждалої особи, і, у порівнянні з поліцейським приписом, діє від 1 місяця до 6 з правом подовження ще до 6 місяців.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:
- заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
- усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
- обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
- заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
- заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи. Обов’язок з проведення цієї роботи покладено на Національну поліцію України. Процедуру взяття на облік, зняття з обліку та проведення профілактичної роботи має бути врегульовано порядком, який затверджується МВС України.
4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників. Вказану частину роботи (створення відповідних закладів та фінансування) мають на себе взяти місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Рішення про направлення кривдника для проходження програми приймається судом, строк становить від трьох місяців до одного року. У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб’єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів.
Також, Законом внесено зміни у ряд законодавчих актів України, зокрема, до Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 173-2 якого передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі; до Цивільного процесуального кодексу України та інших.
Крім того, Закон передбачає створення та функціонування Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, до якого вносяться відомості окремо за кожним випадком насильства, і створення загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб,
У відповідності до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", надання допомоги та захисту постраждалим особам здійснюється за такими напрямами:
1) надання постраждалим особам інформації про їхні права та можливості реалізації таких прав зрозумілою їм мовою або через перекладача чи залучену третю особу, яка володіє мовою, зрозумілою постраждалим особам;
2) забезпечення доступу до загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб для отримання соціальних послуг медичної, соціальної, психологічної допомоги;
3) надання у разі потреби тимчасового притулку для безпечного розміщення постраждалих осіб;
4) забезпечення постраждалим особам доступу до правосуддя та інших механізмів юридичного захисту, у тому числі шляхом надання безоплатної правової допомоги у порядку, встановленому Законом України "Про безоплатну правову допомогу";
5) утворення цілодобового безоплатного кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей для забезпечення невідкладного реагування на випадки домашнього насильства, надання консультацій щодо всіх форм домашнього насильства, визначених статтею 1 цього Закону, абонентам анонімно або з належним дотриманням правового режиму інформації з обмеженим доступом.
_03_03.png)
