Новели Кримінального процесуального законодавства України
20 листопада 2012 року в Україні набув чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Новий КПК передусім створює нову систему кримінального судочинства, засновану на принципі змагальності. Докорінно змінюється система в якій домінувало обвинувачення. Роль адвокатів посилюється. Суд за новим КПК – остаточний арбітр у питаннях, що розглядаються. Тільки суд відповідає за захист прав обвинувачених і потерпілих. Міжнародні експерти стверджують, що новий кодекс потребуватиме зміни свідомості всіх учасників кримінального процесу.
За новим кодексом справи у судах розпочнуть розглядатися не раніше грудня 2012 року. Одначе до тих справ, які до 20 листопада були направлені до суду з обвинувальним висновком, буде застосовано старий КПК. До тих справ, які зараз перебувають у процесі слідства, уже застосовуватимуть норми нового закону.
Суд тепер набуває першорядного значення, а слідчий суддя стає однією з ключових фігур у кримінальному процесі, зокрема, на стадії досудового розслідування. Тобто, це суддя першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченого кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному впровадженні. У судах першої інстанції слідчий суддя обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду на строк до 3 років. У Сватівському районному суді обрано 2 слідчих судді.
Слідчий суддя дає дозволи для проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема, на обшук житла, його огляд, відібрання біологічних зразків у разі відмови особи добровільно надати їх для проведення окремих негласних слідчих дій, розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування. Тобто, всі слідчі дії, які пов’язані з обмеженням прав і свобод особи, мають бути проведені лише за рішенням слідчого судді. На слідчого суддю покладено обов’язки контролю за дотриманням правоохоронними органами прав і свобод людини. Саме суддя має призначати експертизи, незалежно від прокурора.
Норми нового КПК містять інститут угод, які суттєво доповнюють і змінюють інститути спрощеного та скороченого провадження. Стаття 468 КПК (2012 р.) виділяє два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Угода про примирення може бути лише між потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим. Угода про визнання винуватості може бути укладена між прокурором і підозрюваним чи звинуваченим. Мета цих угод – процесуальне спрощення розгляду справи, зменшення завантаженості на систему правосуддя, пом’якшення покарання, визнання можливості каяття та виправлення особи. Одначе угода про визнання винуватості не може укладатися у справах, де є потерпілий. Тобто, у справах, що стосуються злочинів проти особи, такої угоди не може бути. Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Слідчому, прокурору, судді заборонено надавати зазначеним особам допомогу в процесі погодження й укладення цього виду угоди. Ця угода може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тобто там, де покарання не перевищує 5 років позбавлення волі, а також у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого.
Новий КПК дає більше простору судам для винесення виправдувальних вироків. Скільки їх буде прийнято сказати важко, бо тут одного КПК замало. Велике значення має й людський фактор. Якщо за старим кодексом суддя міг замість виправдувального вироку направити справу на додаткове розслідування, де вона, як правило, закривалася слідчими органами, то зараз суддя має приймати одне із рішень: виправдати або засудити.
За новим КПК запобіжними заходами є: особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою. Лише один із них може бути застосований слідчими суддями, судом. Домашній арешт – це новина у кримінальному процесі України. Полягає він у обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого. Це робиться шляхом ізоляції його в житлі. Особі забороняється залишати житло цілодобово або у певний період доби. Застосовується домашній арешт лише до особи, яка підозрюється або звинувачується у скоєнні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Контроль за дотриманням умов домашнього арешту покладається на органи внутрішніх справ. Домашній арешт встановлюється на строк не більше двох місяців, але може бути подовжений ще до 6 місяців. Новим у кримінальному процесі є і застосування так званих чипів, тобто електронних засобів контролю. Так, на тілі підозрюваного чи обвинуваченого закріпляють пристрій, який дає змогу відстежувати та фіксувати його місцезнаходження. Застосовуються вони за ухвалою слідчого судді, суду. Застосування електронних засобів контролю розпочнеться з дня набрання чинності затвердженого МВС України положення «Про порядок застосування електронних засобів контролю». А що стосується застави, то слід зазначити, що вона була передбачена і старим кодексом, проте її застосування було незначним. Зараз же суддя, коли виносить рішення про запобіжний захід тримання під вартою, зобов’язаний вказати і можливу суму застави у грошовому еквіваленті. Так, для особи, яка підозрюється у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, розмір застави може бути від одного до 20 розмірів мінімальної зарплати. Якщо підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину, застава становитиме 80-300 мінімальних розмірів зарплати. Якщо застава внесена, особа звільняється з-під варти. Якщо підозрюваний або обвинувачений порушив покладені на нього обов’язки, застава звертається в дохід держави ухвалою слідчого судді, суду. В іншому разі застава може бути виплачена як компенсація потерпілому за завдані збитки (за згодою обвинуваченого), якщо на те буде відповідне рішення суду. Або ж повернутися заставодавцю уже після винесення виправдувального вироку. Одначе під заставу не можна випускати осіб, які звинувачуються в особливо тяжких злочинах, що призвели до загибелі людини. У таких справах суддя має право не застосовувати заставу.
Однією із новел нового КПК є суд присяжних. Судом присяжних будуть розглядатися справи про злочини, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі. Склад суду такий: два професійні судді та троє присяжних. Присяжним може бути громадянин України, який досяг 30-річного віку та постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду. Списки присяжних затверджуються райрадою один раз на два роки за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України. Введення інституту присяжних великих проблем у роботі судів не створить. Місцеві суди раніше розглядали кримінальні справи у складі двох суддів і трьох народних засідателів. Отож досвід такої роботи є. Введення нового кодексу додасть роботи, збільшиться навантаження. При чому, якщо в інших судах ввели додаткові штатні одиниці, то у нас такого збільшення не передбачено. Та, гадаю, впораємося з усім.
Заступник голови Сватівського
районного суду Луганської області В.О. Половинка
_03_03.png)
